Надломилась гілка та сумує листя.
Сльози феї розлетілись зірваним намистом.
Зібрала всі сльози діва – янгол квітів.
Та полила гілку, бо дерева діти,
А вона тут Матір, благодатна, чиста.
Сльози феї срібні як струмка намисто.
Та цілющий дотик, що рятує вроду,
Подих, та життя Матінки-природи.